Значення в інших словниках
-
побуряковілий —
-а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до побуряковіти. || у знач. прикм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
побуряковілий —
ПОБУРЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до побурякові́ти. Хряпнула хвіртка, і старий Гірчак, побуряковілий від гніву, вискочив на подвір'я (В. Речмедін); // у знач. прикм. Генерал стояв у машині, збуджений, побуряковілий (О.
Словник української мови у 20 томах
-
побуряковілий —
ПОБУРЯКОВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до побурякові́ти. Хряпнула хвіртка, і старий Гірчак, побуряковілий від гніву, вискочив на подвір’я (Речм., Весн. грози, 1961, 24); // У знач. прикм. Генерал стояв у машині, збуджений, побуряковілий (Гончар, III, 1959, 421).
Словник української мови в 11 томах