Орфографічний словник української мови

постояти

посто́яти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. постояти — -ою, -оїш, док. 1》 Стояти якийсь час. || Не рухатися або не працювати якийсь час. || з ким, розм. Стоячи, поговорити з ким-небудь. 2》 Перестати діяти, рухатися; зупинитися на якийсь час (про машини, транспортні засоби тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. постояти — ПОСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док. 1. Стояти якийсь час. Вийшов [Санько] з хати. Трохи постояв біля порога, подумав... Куди б його піти?.. (Б. Грінченко); Він постояв трохи на місці, сподіваючись, що Марічка надійде зараз (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. постояти — ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ (ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ), УБЕРІГА́ТИ (ВБЕРІГА́ТИ), ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що...  Словник синонімів української мови
  4. постояти — ПОСТО́ЯТИ, о́ю, о́їш, док. 1. Стояти якийсь час. Вийшов [Санько] з хати. Трохи постояв біля порога, подумав… Куди б його піти?.. (Гр., І, 1963, 360); Він постояв трохи на місці, сподіваючись, що Марічка надійде зараз (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  5. постояти — Постояти, -стою, -їш гл. 1) Постоять. Чи бачила жениха мого? Ой як же я не бачила, що ще з ним і постояла. Чуб. V. 78.  Словник української мови Грінченка