припускати — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

припускати — 1. мати гадку, гадати; (з ч. не) не допускати, не дозволяти; (помилку) припускатися чого; ід. НЕ ПРИПУСКАТИ ДУМКИ, і в голову не покладати; 2. (- дощ) лити дужче; (- швидкість) збільшувати, набирати. Словник синонімів Караванського
припускати — див. бігти; підозрівати Словник синонімів Вусика
припускати — I -аю, -аєш, недок., припустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Вважати за можливе, ймовірне що-небудь. || у знач. вставн. сл. припустімо і припустимо. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь. Припускати думку. 2》 перев. із запереч. Великий тлумачний словник сучасної мови
припускати — ПРИПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., що. 1. Уважати за можливе, імовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки – у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде); З вечора заходила громовиця. Словник української мови у 20 томах
припускати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
припускати — Припуска́ти, -ка́ю, -ка́єш; припусти́ти, -пущу́, -пу́стиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
припускати — ПРИПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Вважати за можливе, ймовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
припускати — Припускати, -ка́ю, -єш сов. в. припустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу. Словник української мови Грінченка