Значення в інших словниках
-
припускати —
припуска́ти 1 дієслово недоконаного виду вважати за можливе; допускати припуска́ти 2 дієслово недоконаного виду починати швидко бігти; відпускати затягнуте припуска́ти 3 дієслово недоконаного виду починати лити — про дощ
Орфографічний словник української мови
-
припускати —
1. мати гадку, гадати; (з ч. не) не допускати, не дозволяти; (помилку) припускатися чого; ід. НЕ ПРИПУСКАТИ ДУМКИ, і в голову не покладати; 2. (- дощ) лити дужче; (- швидкість) збільшувати, набирати.
Словник синонімів Караванського
-
припускати —
I -аю, -аєш, недок., припустити, -ущу, -устиш, док., перех. 1》 Вважати за можливе, ймовірне що-небудь. || у знач. вставн. сл. припустімо і припустимо. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь. Припускати думку. 2》 перев. із запереч.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
припускати —
ПРИПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., що. 1. Уважати за можливе, імовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки – у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде); З вечора заходила громовиця.
Словник української мови у 20 томах
-
припускати —
ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти.
Словник синонімів української мови
-
припускати —
Припуска́ти, -ка́ю, -ка́єш; припусти́ти, -пущу́, -пу́стиш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
припускати —
ПРИПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Вважати за можливе, ймовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Вільде, Сестри..
Словник української мови в 11 томах
-
припускати —
Припускати, -ка́ю, -єш сов. в. припустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу.
Словник української мови Грінченка