припускати

припуска́ти

I -аю, -аєш, недок., припустити, -ущу, -устиш, док., перех.

1》 Вважати за можливе, ймовірне що-небудь.

|| у знач. вставн. сл. припустімо і припустимо. Уживається для вираження ймовірності чого-небудь. Припускати думку.

2》 перев. із запереч. Не перешкоджати здійсненню чого-небудь, перев. небажаного; примирятись з чим-небудь; допускати.

|| Виконуючи, здійснюючи що-небудь, робити якесь упущення. Припустити збитки.

3》 розм. Впускати кого-небудь кудись, дозволяти кому-небудь увійти кудись, підійти до кого-, чого-небудь; допускати.

|| до кого. Дозволяти кому-небудь спілкуватися з кимсь, зав'язувати стосунки.

|| до чого. Дозволяти кому-небудь брати участь у чомусь.

4》 рідко. Включати в себе що-небудь.

II -аю, -аєш, недок., припустити, -ущу, -устиш, док.

1》 неперех., розм. Починати швидко йти, бігти, летіти і т. ін.

|| перех. і неперех. Збільшувати швидкість. Припустити бігти.

2》 перех., рідко. Відпускати трохи що-небудь затиснуте, натягнуте, затримуване.

3》 перех. і без додатка, розм. Відміряти більше від належного.

4》 неперех., розм. Лити (про дощ).

5》 перех., кул. Варити з невеликою кількістю рідини, жиру; тушкувати.

Значення в інших словниках

1. припускати — припуска́ти 1 дієслово недоконаного виду вважати за можливе; допускати припуска́ти 2 дієслово недоконаного виду починати швидко бігти; відпускати затягнуте припуска́ти 3 дієслово недоконаного виду починати лити — про дощ  Орфографічний словник української мови
2. припускати — 1. мати гадку, гадати; (з ч. не) не допускати, не дозволяти; (помилку) припускатися чого; ід. НЕ ПРИПУСКАТИ ДУМКИ, і в голову не покладати; 2. (- дощ) лити дужче; (- швидкість) збільшувати, набирати.  Словник синонімів Караванського
3. припускати — див. бігти; підозрівати  Словник синонімів Вусика
4. припускати — ПРИПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., що. 1. Уважати за можливе, імовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки – у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде); З вечора заходила громовиця.  Словник української мови у 20 томах
5. припускати — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти.  Словник синонімів української мови
6. припускати — Припуска́ти, -ка́ю, -ка́єш; припусти́ти, -пущу́, -пу́стиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. припускати — ПРИПУСКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПРИПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док., перех. 1. Вважати за можливе, ймовірне що-небудь. Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах
8. припускати — Припускати, -ка́ю, -єш сов. в. припустити, -пущу, -стиш, гл. 1) Допускать, допустить. Кобилу припустив до нових стіжків. Сим. 228. Припустила теля до корови. 2) Прилаживать, приладить. А припускай но люшні, а я тим часом голоблі опоряжу.  Словник української мови Грінченка