припускати
ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. — Наш колектив вважає, що доноси принижують людину (О. Гончар); Так, ти стаєш мені на дорозі і уважаєш, що маєш на мене право (М. Коцюбинський); Мати вже зараз думає, що його хто-небудь з багачів.. скривдив (Марко Вовчок); Тимко ще трохи чекав, гадаючи, що, може, вона вийде (Григорій Тютюнник); Не помисли.., Що до тебе я став не таким (М. Старицький); Товариство (Кирило-Мефодіївське) покладало, що перше всього треба кріпакам дати волю (Панас Мирний); — Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив (М. Коцюбинський); Не допускаючи цього, він, проте, іноді помірковував, що.. його вб'ють і тоді Орися вийде заміж за іншого (Григорій Тютюнник); Тільки короткозорі можуть припускати, що всі чари жінки — у зовнішній красі чи модному платті (Ірина Вільде).
ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч.; ПОПУСКА́ТИ (перев. попри якісь обставини); САНКЦІОНУВА́ТИ що (перев. офіційно). — Док.: дозво́лити, допусти́ти, да́ти, да́ти пра́во, підпусти́ти, припусти́ти, позво́лити, зво́лити, призво́лити, благослови́ти, попусти́ти, санкціонува́ти. Дозволяю тобі, чоловіче, призначити кару оцьому нелюдові (А. Дімаров); Раджу Вам, як Ваш добрий приятель, не допускайте ніколи, щоби святкували Ваші ювілеї (В. Стефаник); Пані така, що й одпочити не дасть: роби та й роби! (Марко Вовчок); (Маруся:) Хто дав тобі право оживляти занедбані надії?.. (Панас Мирний); Йому подобалося, що Микита.. показує все, до чого раніш і близько не підпускав (С. Черкасенко); — Та скандалу не буде, — запевняв Шаміль, — не такий мій батько, щоб скандал припустити (Д. Бузько); В кав'ярні він вже чекає, частує, не позволяє платити (М. Коцюбинський); Панотець не зволяв нікому рушати нічого на бюрку, бо казав, що потім не може дошукатися документів (Лесь Мартович); (Халява:) Вельможного пана позволю спитати, Чи призволяєте нам починати? (М. Кропивницький); — Я піду у черниці.. — Я (батько) ніколи тебе на се не благословлю! (Марко Вовчок); (Командор:) Як прийдем до церкви, не попускайте донні Консепсьйон край королеви сісти. Теє місце належить вам (Леся Українка); — Я санкціоную звільнення громадянина Середи (Ф. Бурлака).
ЗДОГА́ДУВАТИСЯ (робити правильні висновки, враховуючи певні прикмети, натяки і т. ін.), ДОГА́ДУВАТИСЯ, ПРИПУСКА́ТИ, ДОПУСКА́ТИ, ПІДОЗРІВА́ТИ (ПІДО́ЗРЮВАТИ). — Док.: здогада́тися, догада́тися, припусти́ти, допусти́ти. Було у нього інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб); Зразу ж по дідовому обличчю догадалася (Оксана), що трапилося щось надзвичайне (А. Головко); Сашко навіть не підозріває, як друг його ждав цього вечора (О. Гончар). — Пор. уга́дувати.
ПОСЛА́БЛЮВАТИ (ПОСЛАБЛЯ́ТИ рідше) (робити менш пружним, натягнутим, стягненим тощо), ОСЛА́БЛЮВАТИ (ОСЛАБЛЯ́ТИ рідше), РОЗСЛА́БЛЮВАТИ (РОЗСЛАБЛЯТИ), ПОПУСКА́ТИ, ВІДПУСКА́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ, РОЗШМО́РГУВАТИ розм. — Док.: посла́бити, осла́бити, розсла́бити, попусти́ти, відпусти́ти, розпусти́ти, припусти́ти, розшморгну́ти. Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу (З. Тулуб); Він не ослаблював обіймів і продовжував бубоніти їй на вухо таке, від чого йшла обертом голова і робилося млосно (В. Речмедін); Чорні, красиві очі Кутайсова лагідно глянули на канонірів, що поралися біля гармат, ослабляли в дулах заряди, чистили затравки (П. Кочура); Дівчина міряє очима відстань, прикидає щось у думках. Потім торкає огира острогами і попускає повід (Д. Міщенко); Матроси люто кидаються відпускати фок-стаксель (О. Довженко); Гарячково поспішаючи, Ігор розстібає йому комір, розпускає пояс, підкладає під голову картуз... (І. Багмут); Капуста припустив повід. Кінь перейшов на рись (Н. Рибак); Катерина розшморгнула зав'язку (М. Стельмах).
I. ТУШКУВА́ТИ (м'ясо, овочі тощо), ПРИПУСКА́ТИ розм. — Док.: стушкува́ти, припусти́ти. Вони варили собі рідко.. Коли траплялося на кухні м'ясо — кидали його просто в борщ або тушкували з картоплею (Ю. Збанацький).
Словник синонімів української мови