Значення в інших словниках
-
ринва —
див. водостік
Словник синонімів Вусика
-
ринва —
-и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Як із ринви — суцільним потоком.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ринва —
И, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ридання шиб і ринв. А хоч — ридання матері пророче. (ЗД:77).
Словник поетичної мови Василя Стуса
-
ринва —
РИ́НВА, и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ринва була віддалена від муру майже на два сажні! (І. Франко); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементовані ями-басейни для збирання дощової води (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
-
ринва —
ри́нва труба для стікання води (м, ср, ст): Юр здіймив з голови кашкет, виглянув з-поза ринви й вдарив головою об мур (Нижанківський) ◊ шумі́ти як у порожній ри́нві про сильний головний біль, запаморочення (ст): Місько заплющив очі.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
ринва —
з дощу́ та під ри́нву. Від однієї небезпеки, біди до ще гіршої. З наймів довелося повернутися до сварливої мачухи, не краще, як з дощу та під ринву (З усн. мови).
Фразеологічний словник української мови
-
ринва —
ЖО́ЛОБ (пристрій для стікання води, зсипання чогось), ЛОТІ́К (ЛОТО́К рідше), РИШТА́К (а також у гірничому конвеєрі), РИ́НВА (перев. для стоку води). З жолоба сипалось борошно, гуркотіли жорна, злякано блимав вогник каганця (І.
Словник синонімів української мови
-
ринва —
Ри́нва, -ви; ри́нви, ри́нов і ринв
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
ринва —
РИ́НВА, и, ж. Труба або жолоб для стікання води. Ринва була віддалена від муру майже на два сажні! (Фр., II, 1950, 259); В деяких селах влаштовують під ринвами спеціальні цементовані ями-басейни для збирання дощової води (Гончар, Таврія, 1952, 29).
Словник української мови в 11 томах
-
ринва —
Лоток для відведення води з даху.
Архітектура і монументальне мистецтво
-
ринва —
Ри́нва, -ви ж. 1) Водосточная труба. Ой стану я під ринвою, з ринви вода ллється. Чуб. V. 395. з дощу та під ринву. Изъ огня да въ полымя. Ном. № 1791. 2) Въ водяной мельницѣ: сбитый изъ досокъ желобъ, по которому вода изъ лотоків течетъ на колесо. Харьк.
Словник української мови Грінченка