Значення в інших словниках
-
рипучий —
-а, -е. 1》 Який рипить, видає рип (див. рип I). 2》 розм. Різкий, неприємний (про голос, звук).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
рипучий —
РИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який рипить, видає рип (див. рип¹). Це чує [Христя] – скрипнули двері, щось рипучими чобітьми пройшлося сіньми і назад вертає (Панас Мирний); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (О. Донченко). 2. розм.
Словник української мови у 20 томах
-
рипучий —
СКРИПУ́ЧИЙ (який утворює скрип; про голос — неприємний різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, СКРИПЛЯ́ЧИЙ розм., РИПУ́ЧИЙ. З-під коліс гарби скрипучих — Курява до небокраю (М. Рильський); Долітав скрипучий голос деркача (О.
Словник синонімів української мови
-
рипучий —
РИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який рипить, видає рип ( див. рип¹). Це чує [Христя] — скрипнули двері, щось рипучими чобітьми пройшлося сіньми і назад вертає (Мирний, III, 1954, 227); Майстер, схилившись на рипучий стіл, підписував наряди (Донч., VI, 1957, 161).
Словник української мови в 11 томах