розбійниця

розбі́йниця

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. розбійниця — -і. Жін. до розбійник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. розбійниця — РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до розбі́йник. – Дозвольте і мені, панове, річ держать! – Тут обізвалася Лисиця. – Розбійницю таку не так судить годиться (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. розбійниця — Розбі́йниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. розбійниця — РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до розбі́йник. — Дозвольте і мені, панове, річ держать! — Тут обізвалася Лисиця. — Розбійницю таку не так судить годиться (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. розбійниця — Розбійниця, -ці ж. Разбойница.  Словник української мови Грінченка