справник —
-а, ч. У дореволюційній Росії – начальник повітової поліції.
Великий тлумачний словник сучасної мови
справник —
СПРА́ВНИК, а, ч., заст. Начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (І. Нечуй-Левицький); Шумно дрібочучи по булижнику шинами, пробіг екіпаж із стурбованим справником (П.
Словник української мови у 20 томах
справник —
СПРА́ВНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
справник —
Справник, -ка м. Исправникъ. Хата, 66.
Словник української мови Грінченка