справник — Словник української мови Грінченка

справник — спра́вник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
справник — -а, ч. У дореволюційній Росії – начальник повітової поліції. Великий тлумачний словник сучасної мови
справник — СПРА́ВНИК, а, ч., заст. Начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (І. Нечуй-Левицький); Шумно дрібочучи по булижнику шинами, пробіг екіпаж із стурбованим справником (П. Словник української мови у 20 томах
справник — СПРА́ВНИК, а, ч. У дореволюційній Росії — начальник повітової поліції. Джеря, як тільки було почує дзвоник станового або справника, то зараз тікає з села на хутір, у ліс (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах