старчиха

старчи́ха

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. старчиха — див. жебрак  Словник синонімів Вусика
2. старчиха — СТАРЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. Коло самісінького порога довгими рядками посідали на обід старці та старчихи сливе з усіх ближніх сіл (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Прийшла [Ганна] змучена, боса, в подертому одязі, як старчиха (О.  Словник української мови у 20 томах
3. старчиха — -и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. || Дуже бідна, убога жінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старчиха — СТАРЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що старцює; жебрачка. Коло самісінького порога довгими рядками посідали на обід старці та старчихи сливе з усіх ближніх сіл (Н.-Лев., III, 1956, 8); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах