сторчак —
СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер). СТОРЧА́К², а́, ч., діал. Юшка з риби.
Словник української мови у 20 томах
сторчак —
I -а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. Давати сторчака — падати вниз головою. II -а, ч., діал. Юшка з риби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сторчак —
СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286). ◊ Дава́ти (да́ти, лови́ти, злови́ти, хапа́ти, вхопи́ти і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
сторчак —
Сторчак, -ка м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св.
Словник української мови Грінченка