сторчак
Сторчак, -ка
м.
1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839.
2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній.
3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: ловити сторчаки. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.
Словник української мови Грінченка