сторчак

сторча́к

I -а, ч., розм.

Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору.

Давати сторчака — падати вниз головою.

II -а, ч., діал.

Юшка з риби.

Значення в інших словниках

1. сторчак — сторча́к 1 іменник чоловічого роду те, що стирчить розм. сторча́к 2 іменник чоловічого роду юшка з риби діал.  Орфографічний словник української мови
2. сторчак — СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер). СТОРЧА́К², а́, ч., діал. Юшка з риби.  Словник української мови у 20 томах
3. сторчак — СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286). ◊ Дава́ти (да́ти, лови́ти, злови́ти, хапа́ти, вхопи́ти і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
4. сторчак — Сторчак, -ка м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) сторчака дати. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св.  Словник української мови Грінченка