сторчак
СТОРЧА́К¹, а́, ч., розм.
Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору.
У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (В. Кучер).
СТОРЧА́К², а́, ч., діал.
Юшка з риби.
Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою і налив у миску “сторчака”, цебто юшки (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)