Значення в інших словниках
-
табу —
(полінезійське) заборона вживання певних слів з причин релігійних, політичних, моральних, етичних, яка викликає необхідність заміни і тим самим створює умови для виникнення нових стилічтичних засобів: парафраз, метафор, евфемізмів.
Словник стилістичних термінів
-
табу —
див. ЗАБОРОНА і ЗАБОРОНЯТИ.
Словник синонімів Караванського
-
табу —
(від тонганської (Полінезія) tapu — священний, заборонений) релігійно-містична заборона, порушення якої карається хворобою або смертю. Об'єкти табу — речі, слова, дії, імена, місця тощо
Словник іншомовних соціокультурних термінів
-
табу —
Заборона
Словник чужослів Павло Штепа
-
табу —
ТАБУ́, невідм., с. У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання.
Словник української мови у 20 томах
-
табу —
невідм., с. У первісних племен і народів – релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за упередженими уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання. || перен. Взагалі яка-небудь заборона. Накладати табу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
табу —
табу́ (полінезійське) 1. У первісних народів релігійна заборона певних дій, порушення якої нібито жорстоко карається. 2. Переносно – щось заборонене і те, чого не можна торкатись (напр., певної теми, розмови, речі).
Словник іншомовних слів Мельничука
-
табу —
У племінних релігіях, зокрема народів Океанії, заборона контакту з певними особами й предметами та заборона виконувати певні дії; порушення т. загрожує покаранням надприродних сил.
Універсальний словник-енциклопедія
-
табу —
ТАБУ (полінез. — прибл. недоторканий, заборонений) — комплекс уявлень, пов'язаний з певною системою приписів і заборон, накладених на людей, тварин, рослини, предмети, дії чи слова, за порушення яких має настати надприродне покарання.
Філософський енциклопедичний словник
-
табу —
ЗАБОРО́НА (наказ не робити чого-небудь), ЗАКА́З заст.; ТАБУ́ (релігійна заборона певних дій, слів тощо; взагалі яка-небудь заборона); ВЕ́ТО (у державному та міжнародному праві — остаточна або умовна заборона; взагалі яка-небудь заборона).
Словник синонімів української мови
-
табу —
Табу́ (заборона), не відм.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
табу —
ТАБУ́, невідм., с. У первісних та відсталих племен і народів релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за забобонними уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання.
Словник української мови в 11 томах
-
табу —
рос. табу заборона на здійснення чогось, проведення певних операцій, спричинення чогось. Напр., відправлення (транспортування) небезпечних вантажів, продаж шкідливих для здоров'я людини товарів (горілки, тютюну, наркотиків).
Eкономічна енциклопедія