табу
табу́
невідм., с.
У первісних племен і народів – релігійна заборона певних дій, слів тощо, порушення якої, за упередженими уявленнями людей, неминуче спричиняє тяжке покарання.
|| перен. Взагалі яка-небудь заборона. Накладати табу.
Великий тлумачний словник сучасної української мови