упокорення

упоко́рення

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (з наук. літ.); Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна..  Словник української мови у 20 томах
2. упокорення — (впокорення), -я, с. Дія за знач. упокорити і стан за знач. упокоритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. упокорення — Упоко́рення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад.  Словник української мови в 11 томах