упокорення

УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с.

Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися.

Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (з наук. літ.);

Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна.., вона вволила б його волю. Та навіщо Рафаїлові Суліману впокорення цієї негарної рудої панни? (Ірина Вільде);

Удалося йому [отаманові] нарешті сяк-так заспокоїти побратимів і змусити до проби порятунку всім разом .. А старий Марусяк дивився на це упокорення сина, і сльози крутилися йому в очах (Г. Хоткевич);

// Приборкання, придушення, знищення.

Арсенал методів упокорення раку по-чорнобильськи збагачується (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. упокорення — упоко́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. упокорення — (впокорення), -я, с. Дія за знач. упокорити і стан за знач. упокоритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. упокорення — Упоко́рення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад.  Словник української мови в 11 томах