Великий тлумачний словник сучасної мови

упокорення

упоко́рення

(впокорення), -я, с.

Дія за знач. упокорити і стан за знач. упокоритися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. упокорення — упоко́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (з наук. літ.); Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна..  Словник української мови у 20 томах
  3. упокорення — Упоко́рення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад.  Словник української мови в 11 томах