упокорення

УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися.

Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (Рад. літ-во, 18, 1955, 218);

Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна.., вона вволила б його волю. Та навіщо Рафаїлові Суліману впокорення цієї негарної рудої панни? (Вільде, Сестри.., 1958, 160);

Удалося йому [отаманові] нарешті сяк-так заспокоїти побратимів і змусити до проби порятунку всім разом.. А старий Марусяк дивився на це упокорення сина, і сльози крутилися йому в очах (Хотк., II, 1966, 240).

Значення в інших словниках

1. упокорення — упоко́рення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. упокорення — УПОКО́РЕННЯ (ВПОКО́РЕННЯ), я, с. Дія за знач. упоко́рити і стан за знач. упоко́ритися. Леся Українка розвінчала християнство як релігію упокорення (з наук. літ.); Суліман переконаний, що коли б він цієї хвилини наказав панні впасти перед ним на коліна..  Словник української мови у 20 томах
3. упокорення — (впокорення), -я, с. Дія за знач. упокорити і стан за знач. упокоритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упокорення — Упоко́рення, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)