упокорений

упоко́рений

(впокорений), -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до упокорити.

|| упокорено (впокорено), безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Який виражає упокорення.

Значення в інших словниках

1. упокорений — упоко́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. упокорений — УПОКО́РЕНИЙ (ВПОКО́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до упоко́рити. Було [селянство Галичини] бідне, забите, упокорене, залякане католицькими попами (В.  Словник української мови у 20 томах
3. упокорений — УПОКО́РЕНИЙ (ВПОКО́РЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до упоко́рити. Було [селянство Галичини] бідне, забите, упокорене, залякане католицькими попами (Гжицький, Вел.  Словник української мови в 11 томах