чудесниця

чуде́сниця

іменник жіночого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. чудесниця — Чарівниця [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. чудесниця — ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін. до чуде́сник. * У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (І. Франко); // у функції прикладки. Теж мені – ця хімія.  Словник української мови у 20 томах
3. чудесниця — -і, ж., заст., розм. Жін. до чудесник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. чудесниця — ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін до чуде́сник. *У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (Фр., VIII, 1952, 214).  Словник української мови в 11 томах