чудесниця
ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм.
Жін. до чуде́сник.
* У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (І. Франко);
// у функції прикладки.
Теж мені – ця хімія. Якщо я мрію про закінчення школи, то ця наука-чудесниця в моїх мріях посідає не останнє місце: швидше б здихатися її (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)