чудесниця

ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін до чуде́сник.

*У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (Фр., VIII, 1952, 214).

Значення в інших словниках

1. чудесниця — Чарівниця [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. чудесниця — ЧУДЕ́СНИЦЯ, і, ж., заст., розм. Жін. до чуде́сник. * У порівн. В ставі полощуться золоті зірки небесні, немов чудесниці-русалки (І. Франко); // у функції прикладки. Теж мені – ця хімія.  Словник української мови у 20 томах
3. чудесниця — чуде́сниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
4. чудесниця — -і, ж., заст., розм. Жін. до чудесник.  Великий тлумачний словник сучасної мови