юродивець

юроди́вець

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. юродивець — ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2. Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
2. юродивець — -вця, ч., розм. Те саме, що юродивий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. юродивець — ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2. Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (Гончар, Таврія, 1952, 282).  Словник української мови в 11 томах