юродивець

юроди́вець

-вця, ч., розм.

Те саме, що юродивий 2).

Значення в інших словниках

1. юродивець — ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2. Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
2. юродивець — юроди́вець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. юродивець — ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2. Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (Гончар, Таврія, 1952, 282).  Словник української мови в 11 томах