юродивець
ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2.
Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (Гончар, Таврія, 1952, 282).
Словник української мови (СУМ-11)ЮРОДИ́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Те саме, що юроди́вий 2.
Серед натовпу дітлашні кривлявся у вивернутому кожусі босий, простоволосий олешківський юродивець (Гончар, Таврія, 1952, 282).
Словник української мови (СУМ-11)