корінь
вирива́ти (викорчо́вувати) / ви́рвати (ви́корчувати) з ко́ренем (корі́нням) кого, що. Остаточно знищувати або ліквідовувати кого-, що-небудь. І твій батько, а мій вірний друг, сказав йому: “Зайду, Сафроне, до тебе. Небезпремінно зайду, коли твоє кодло буду із коренем виривати” (М. Стельмах); Нахвалявся прийти із сокирою та й викорчувати вас із корінням... (А. Дімаров); // тільки док. Покінчити з ким-, чим-небудь, позбутися когось, чогось. — Нема йому більше місця в Ольжинім серці! — пристукнула Ірина кулачком по Кочубеєвому столу. — З корінням, каже, вирву з душі того проклятущого... (О. Гончар).
в ко́рені. У самій основі, суті. Такі думки і погляди в корені чужі мені (З усн. мови).
диви́тися / гля́нути в ко́рінь чого і без додатка. Глибоко вникати в суть чого-небудь, звертати увагу на головне, істотне, суттєве. (Назар:) Людям треба говорити правду, а не малювати ідилічні картинки .. Секретар парторганізації! Ти ж у корінь мусиш дивитись, Якове (М. Зарудний); Ніхто з учених не зміг глянути в корінь поетового родоводу (Шевченкового походження) бодай на сторіччя (З газети).
доко́пуватися / докопа́тися до ко́реня (до корі́ння). Глибоко, вдумливо аналізуючи що-небудь, з’ясовувати його суть. Він ніколи не буде ні письменником, ні інженером, бо не здатний серйозно вчитись і докопуватися до коріння (О. Донченко).
до ко́реня, зі сл. зни́щити. Повністю, остаточно. Всі були згодні, що її (банду) якнайшвидше треба до кореня знищити (І. Головченко і О. Мусієнко).
ма́тері (бі́сові) його́ (їх, її́ і т. ін.) кові́нька (ко́рінь). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. з приводу чого-небудь. — Так не годиться голові (співати).— Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова,— здержував Чабанця десяцький. — А матері їх ковінька! А що мені до того? (І. Нечуй-Левицький); — Що, дядьку? — Орчики роблю мат-тері його ковінька! Я, Никодим Динька, роблю орчики (М. Зарудний). 2. Уживається для вираження захоплення з якого-небудь приводу. (Марко:) От я й був парубком повного калібру, бісові його ковінька. Ге, та що там згадувати! (З. Мороз).
переверта́ти / переверну́ти догори́ дном (нога́ми, ко́ренем) кого, що. 1. Учиняти безладдя, хаос, розгардіяш. З Катею вони завжди регочуть, перевертаючи у хаті все догори дном (В. Козаченко); На копійку вип’є, а прийде додому — усе догори дном переверне (Панас Мирний). 2. Дуже старанно, ретельно перешукати десь що-небудь. У царському палаці рано шукають молоду — ходять, бігають. Перевернули догори ногами всі світлиці, а дівчини нема (Три золоті сл.). 3. Різко змінювати що-небудь, робити зовсім іншим, не таким, як було. Партецькому зараз дуже потрібні вірні люди. Здавалось, коли б він мав десяток вірних людей, то перевернув би догори ногами весь Галичин (М. Ю. Тарновський); Ота шепелява .. тютя якимсь чином перетворилась в силу, яка спроможна перевернути догори коренем все Зонине життя (Ірина Вільде). переверта́ти уго́ру нога́ми. Але щоб не здавалось, що ми якось парадоксально перевертаємо угору ногами усе питання про літературні відносини між Галичиною і Росією, ми мусимо обернутися до позитивного перебору питання: що таке, справді, література російська, великоруська і малоруська у Росії (М. Драгоманов). переверта́ти вверх дном. Був він хлопцем, то збирався до Америки тікати. Став студентом — намагався Світ вверх дном перевертати (С. Чорнобривець); оберну́ти догори́ нога́ми. Чи старий, чи новий режим так налякав тебе, діду? Але нащо ж ти, діду, мої поняття благородно-демократичні догори ногами обернув? (Г. Хоткевич). переверну́ти догори́. — Що? Може, думаєш, ваша візьме? — крикнув .. його батько Пугач. — Чортового батька візьме!.. Перевернемо ми догори усю вашу старшину! (П. Куліш).
пусти́ти / рідше пуска́ти корі́ння (ко́рінь) в що, в чому. 1. Прижитися, закріпитися, обжитися де-небудь. Уявіть тих, хто залишив своє чисте, молоде, чудове місто, яким пишався, у якому вже пустив коріння, народжував дітей (Ю. Щербак); Пристав до вдовиці у прийми: двоє дітей, батько старий, хазяйство не яке, зате млин оце. Якщо як, то, може, й зовсім коріння пущу отут (А. Головко); Там ви пустили корінь, бо там ваша Василина .. до колиски клала та й співала вашим дітям (І. Чендей). 2. Стати постійним; надійно, міцно утвердитися. Розлад у Сніжковій сім’ї все глибше пускав коріння своє (К. Гордієнко); Ідея не задовольняється тим, що існує зараз, ні, вона прагне пустити коріння глибше, переконати вас, що вона вічна (В. Підмогильний). пуска́ти корінці́. Писар почув, що в йому запалюється злість, що вона пускає в його душі корінці (І. Нечуй-Левицький).
руба́ти (рі́зати) під ко́рінь кого, що. Підривати основу існування кого-, чого-небудь. — Мене (Задніпровський) ріже під корінь (М. Стельмах); Міцно стояв на землі Степан Куреня. І раптом — земля з-під ніг! Караул, рятуйте, кревне однімають, рубають під корінь (В. Дрозд). руба́ти де́рево під са́мий ко́рінь. Ісус узявся до діла набагато рішучіше, заходившись рубати дерево під самий корінь. Щоправда, й він часом звертається до священного тексту, спростовуючи .. фарисейські приписи (З журналу).
Фразеологічний словник української мови