похолонути
(аж) холо́не / захоло́ло (захоло́нуло, похоло́нуло) се́рце (в се́рці); (аж) холо́не / захоло́ла (захоло́нула, похоло́нула) душа́ чиє (чия), у кого і без додатка. 1. Хто-небудь дуже непокоїться, переживає. Холоне серце, як згадаю, Що не в Украйні поховають, Що не в Украйні буду жить (Т. Шевченко); У мене й серце похолонуло: .. оддають до чужих людей, у чужу сторону (Марко Вовчок). 2. Кого-небудь охопило почуття страху, комусь дуже страшно, боязно. Серце його (Кирила Івановича) холоне від страху (Панас Мирний); Серце Половчихи захолонуло, за шаландою щось волочилося по воді (Ю. Яновський); І от знову увижається мені страшна темнота .. Тихо… Глухо… страшно, аж в серці холоне (Панас Мирний); — А Клава он приїхала, таке розказує, що душа холоне! ..— Вона стала розповідати, як бомбили їх у дорозі (О. Гончар);
(і (аж)) в (на) душі́ (на се́рці, у гру́дях, у п’я́тах і т. ін.) похоло́ло (похоло́нуло) у кого, кому, безос. Стало комусь страшно, моторошно від сильного хвилювання, раптового переляку тощо. Як сказала вона це — в мене в душі похололо (І. Нечуй-Левицький); А в мого сіромахи і на душі похололо. “Пропав”,— дума собі, а далі опам’ятався та й міркує (Легенди..); Далекий шлях, пани-брати, Знаю його, знаю! Аж на серці похолоне, Як його згадаю (Т. Шевченко); У грудях Зіньки похололо. Їй здалось, що збитий з ніг чоловік уже мертвий (А. Шиян); Макарові Івановичу аж у очах потемніло, аж у п’ятах похололо… От і справдилося його передчуття. От і нещастя… (М. Коцюбинський); У Христі аж у душі похолонуло від того реготу. Вона зразу догадалася, що Оришка тільки замина правду (Панас Мирний); Тут Денис так глянув на Трохима, що у того жижки задрижали, і у душі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); Як уздрів його Трохим, так і руки і ноги опустилися, і у животі похолонуло (Г. Квітка-Основ’яненко); (Герасим:) Думав, що довідалась за гроші, аж всередині похолонуло (І. Карпенко-Карий).
Фразеологічний словник української мови