підгортати

підгорта́ти / підгорну́ти під чо́біт кого. Ставити кого-небудь у повну залежність, підлеглість. Завзята, енергійна жінка може будь-якого чоловіка підгорнути під чобіт (З газети). підгорну́ти під чобіто́к. — Оце сердешний Охрім ускочив! Так, виходе (виходить) вона його добре під чобіток підгорнула? — озвалася пані (Дніпрова Чайка).

піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Почував себе (Гнида) не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Г. Епік); — Скоро ми, Василю, такого перцю фашистам всиплемо, що вони хвости підіжмуть і аж до самого Берліна тікатимуть без оглядки (І. Цюпа); В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки, підібгавши хвости, давали тягу до своєї казарми (П. Панч). 2. Угамовувати свій запал, затятість і т. ін. в чому-небудь; утихомирюватися, заспокоюватися. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (М. Чабанівський); (Пріська:) Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? (Марина:) О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. підгортати — (при опрацюванні городини) підсипати, обсапувати.  Словник синонімів Полюги
2. підгортати — підгорта́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. підгортати — див. гребти; підкорювати  Словник синонімів Вусика
4. підгортати — -аю, -аєш і розм. підгортувати, -ую, -уєш, недок., підгорнути, -горну, -горнеш, док., перех. 1》 Горнучи (у 1 знач.), збирати що-небудь сипуче докупи. || Підбирати, поправляти що-небудь (звичайно волосся). 2》 під кого – що. Горнучи, гребучи, соваючи і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підгортати — ПІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. ПІДГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., що. 1. Горнучи (у 1 знач.), збирати що-небудь сипуче докупи. Твердохліб підвівся і, підгорнувши рукою землю, запросив Теодосія сідати (А.  Словник української мови у 20 томах
6. підгортати — ПІДГОРТА́ТИ (вирощуючи рослини, нагрібати розпушену землю до основи стебел), ОБГОРТА́ТИ, ПІДСИПА́ТИ розм., ОБСИПА́ТИ розм., ПІДГО́РТУВАТИ розм.; ПІДСА́ПУВАТИ, ОБСА́ПУВАТИ (сапою). — Док.  Словник синонімів української мови
7. підгортати — ПІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. ПІДГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., перех. 1. Горнучи (у 1 знач.), збирати що-небудь сипуче докупи. Твердохліб підвівся і, підгорнувши рукою землю, запросив Теодосія сідати (Хижняк...  Словник української мови в 11 томах
8. підгортати — Підгорта́ти, -та́ю, -єш сов. в. підгорну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Подворачивать, подвернуть, подгинать. Сядь, Грицю, коло мене, ще й ніжечки підгорни. Чуб. V. 56. 2) Подгребать, подгресть. Підгорни ще жару до горщика. Окучивать, окучить растеніе.  Словник української мови Грінченка