підгортати
ПІДГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. ПІДГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., перех.
1. Горнучи (у 1 знач.), збирати що-небудь сипуче докупи.
Твердохліб підвівся і, підгорнувши рукою землю, запросив Теодосія сідати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 330);
*Образно. Весна березневі сніжки підгорта (Мал., Полудень.., 1960, 117);
// Підбирати, поправляти що-небудь (звичайно волосся).
Очі гострі, хижі, недобрі, усе їх мружив і уси підгортав (Вовчок, VI, 1956, 301);
Шаблій присів, підгорнув на голові волосся, поправив кепку (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 116).
2. під кого — що. Горнучи, гребучи, соваючи і т. ін., поміщати, пересувати під кого-, що-небудь, до когось, чогось.
Проти мене сиділа якась товстуля.. Вона смикала та підгортувала під себе свою сукню (Н.-Лев., II, 1956, 390);
Танки рвали гусеницями землю, підгортали під себе (Гончар, II, 1954, 193);
— Пекли в полі картоплю, а я сів ненароком на жарину.. Підгорнув мені хтось ту жарину, а штани й прогоріли (Збан., Малин. дзвін, 1958, 167).
3. Придавлювати собою кого-, що-небудь, навалившись; підминати (у 1 знач.).
Відчувши несхибну руку свого вершника, кінь став гопки, високо зметнувши передніми ногами, а потім, мов гумовий, стрибнув наперед, підгорнувши під себе отетерілих ворогів (Добр., Очак. розмир, 1965, 233);
// Гнути, згинати в суглобах, підкладаючи під кого-, що-небудь (про частини тіла); підгинати.
Навколо юрти Жумабая вже сідали, підгортаючи під себе ноги, всі жителі аулу (Десняк, Десну.., 1949, 326);
Підгорнувши невеличке Рученя під біле личко, У колисці, бачу я, Спить в палу́ мале хлоп’я (Щог., Поезії, 1958, 191);
Один олень підгорнув ноги й ліг (Трубл., І, 1955, 199);
// перен., рідко. Силою підкоряти кого-небудь, заволодівати чимсь.
Американці [у 1919 році] підгортали під себе Прибалтику і зазіхали на Карпати (Смолич, Світанок.., 1953, 10);
— Це багацьке товариство. Воно хоче підгорнути під себе громаду, а я того не хочу (Гр., II, 1963, 338).
◊ Підгорта́ти (підгорну́ти) під чо́біт (чобіто́к) кого — ставити у повну залежність, підлеглість.
— Оце сердешний Охрім ускочив! Так, виходе, вона [Тодоська] його добре під чобіток підгорнула? — озвалася пані (Дн. Чайка, Тв., 1960, 79);
Підгорта́ти (підгорну́ти) хвоста́:
а) втрачати гордовитість (у 3 знач.), самовпевненість.
Почував себе [Гнида] не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Епік, Тв., 1958, 126);
б) вгамовувати свій запал, затятість і т. ін.; утихомирюватися.
[Передерій:] Зна [Стрижаченко], що як припрете його з одного боку однією статією, з другого — другою, а третьою — прямо в зуби: а понюхай, мов, чим пахне?..То як не крути, як не верти, а хвіст підгорни під себе та й дери мовчака! (Мирний, V, 1955, 123);
[Пріська:] Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? [Марина:] О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (К.-Карий, І, 1960, 424).
4. Робити що-небудь коротшим, загинаючи кінець, частину під що-небудь, всередину чогось.
О. Хведор скинув чоботи, підгорнув поли, взяв графин і, тихесенько закрадаючись, як кіт до миші, пішов у другу темну кімнату точити горілку з барильця (Н.-Лев., І, 1956, 123);
Жінка поставила стільчик на чистому помості, підгорнула під колінами халата разом із спідницею й сіла, потираючи й розминаючи закляклі пальці натруджених рук (Оров., Зел. повінь, 1961, 48).
5. Доглядаючи за рослинами, нагортати, нагрібати розпушену землю до основи стебел.
Ще в будень, коли Емене́, не покладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград, поливає городину або порається коло набілу, вона не почуває нуди, але в свято.. дівчина не знає, що з собою чинити (Коцюб., І, 1955, 285);
Фелікс з тіткою Сашею їздив трамваєм за місто сапати й підгортати картоплю (Ю. Янов., II, 1954, 33);
— Ти ще не вариш вечері, газдине? — сказав [Лукин] лагідно й сів на лавиці. — Запізнилася я, бо хотіла.. бульби підгорнути (Кобр., Вибр., 1954, 194);
На початку липня рослини [кукурудзи] підгорнули кінним розпушувачем на 12-13 сантиметрів з ручним оправлянням рослин у гніздах (Колг. Укр., 5, 1958, 18).
Словник української мови (СУМ-11)