купець

Бог дає купця, а чорт барішивника.

Коли хто хоче використати чуже діло для себе. Баришівник — посередник.

Кожен купець свій крам хвалить.

Щоб скорше продати.

Найдеться купець і на діравий горнець.

Що нам видається нездалим, те може придатися іншим.

Не покидайся першого купця і першого жениха.

Оба приходять з добрим наміром.

Значення в інших словниках

1. купець — купе́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. купець — Комерсант, крамар, торгівець, неґ. гендляр; З. покупець; купчина.  Словник синонімів Караванського
3. купець — [купец'] -пц'а, ор. -пцем, м. (на) -пцев'і/ -пц'у, мн. -пц'і, -пц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. купець — -пця, ч. 1》 Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею. || У дореволюційній Росії – особа, що належала до купецького стану. 2》 заст. Покупець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. купець — 1. крамар, (вона) крамарка, (дружина) крамариха, (син) крамаренко, (дочка) крамарівна, (дитина) крамарчук, крамарочка, торговець, (вона) торговка, торговочка 2. це хто купує  Словник чужослів Павло Штепа
6. купець — КУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Власник торговельного підприємства; особа, що займається приватною торгівлею. Почався ярмарок. Купці порозкладували свій товар, повідчиняли лавки (Г. Квітка-Основ'яненко); Там під горою, під бором їхали купці з набором (І.  Словник української мови у 20 томах
7. купець — купе́ць: ◊ купе́ць на вели́ку ска́лю успішний бізнесмен (ст) ◊ купе́ць на здохлу ри́бу 1. неуспішний, бездарний, нефортунний бізнесмен (ст)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. купець — КУПЕ́ЦЬ (власник торговельного підприємства); КОМЕРСА́НТ (той, хто займається торговельними справами, перев. великими); НЕГОЦІА́НТ заст. (особа, що вела торгівлю з іншими країнами); ГІСТЬ іст. (перев. іноземний).  Словник синонімів української мови
9. купець — Купе́ць, -пця́, -пце́ві, -пце́м, ку́пче! купці́, -пці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. купець — КУПЕ́ЦЬ, пця́, ч. 1. Власник торговельного підприємства, особа, що займається приватною торгівлею. Почався ярмарок. Купці порозкладували свій товар, повідчиняли лавки (Кв.-Осн., II, 1956, 404); Там під горою, під бором їхали купці з набором (Фр.  Словник української мови в 11 томах
11. купець — Купець, -пця́ м. 1) Купець. І по купцях, і по панах пішла про неї слава всюди. Гліб. Ось слухай но, купче! Камен. у. 2) Покупатель. Найдеться купець і на дірявий горнець. Ном. № 5209. ум. купчик. Дочку Галю заміж дала, бала ж вона за купчика. н.  Словник української мови Грінченка