священнослужитель

священнослужи́тель

Особа, що прийняла Таїнство Священства й через рукопокладення отримала Божу благодать здійснювати богослужіння, таїнства або допомагати їх здійснювати

Значення в інших словниках

1. священнослужитель — священнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. священнослужитель — -я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. || Взагалі особа, що здійснює богослужіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк.  Словник української мови в 11 томах