священнослужитель

СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві.

Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк., Довбуш, 1965, 413);

Священнослужителям стає чимраз важче людям релігійні теревені правити (Мельн., Коли кров.., 1960, 142);

// Взагалі особа, що здійснює богослужіння.

У неділю про напад Наполеона Бонапарта.. оповістили священнослужителі по всіх церквах (Бурл., О. Вересай, 1959, 7).

Значення в інших словниках

1. священнослужитель — священнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. священнослужитель — Особа, що прийняла Таїнство Священства й через рукопокладення отримала Божу благодать здійснювати богослужіння, таїнства або допомагати їх здійснювати  Словник церковно-обрядової термінології
3. священнослужитель — -я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. || Взагалі особа, що здійснює богослужіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Г.  Словник української мови у 20 томах