Великий тлумачний словник сучасної мови

священнослужитель

священнослужи́тель

-я, ч.

Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві.

|| Взагалі особа, що здійснює богослужіння.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. священнослужитель — священнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. священнослужитель — Особа, що прийняла Таїнство Священства й через рукопокладення отримала Божу благодать здійснювати богослужіння, таїнства або допомагати їх здійснювати  Словник церковно-обрядової термінології
  3. священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Г.  Словник української мови у 20 томах
  4. священнослужитель — СВЯЩЕННОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель релігійного культу (диякон, священик, єпископ) у православній церкві. Олекса згірдно поглянув на священнослужителя, що мішається не в свою справу (Хотк.  Словник української мови в 11 томах