блатний
1. -ого; жрм. Той, хто належить до злочинного світу. Блатний, на прізвисько Кукла, — буркнув я. — І ви з ним на пару (Л. Кононович, Я, зомбі). СЖЗ, 18; ТСРОЖ, 12.
2. -а, -е; крим., жрм. Який стосується злочинного світу <...> труну, обтягнуту, як того велить блатний закон, зеленим оксамитом, відносили на Байковий цвинтар (О. Ульяненко, Сталінка). * Образно. <...> джміль джмелить на трьох блатних акордах<...> (В. Цибулько, Піраміда). БСРЖ, 64; ЯБМ, 1, 93.
Короткий словник жарґонної лексики української мови