кобилка
(-и) ж.; крим., мол. Молода жінка, дівчина. До нас підійшла кобилка з білою гривою і, подавши меню, поцокотіла геть (В. Шкляр, Елементал); — І мені традиційний [секс] з оцією кобилкою, — Фомич тицьнув пальцем в руду дівчину з розкішним бюстом (А. Мухарський, Попса для еліти). БСРЖ, 265; ЯБМ, 1, 437.
Короткий словник жарґонної лексики української мови