кобилка
КО́НИК (комаха з довгими ногами, що стрибає й крилами утворює сюркітливі звуки), КОБИ́ЛКА, ЦВІРКУ́Н, СКАКУ́Н діал. Коники зелені скачуть у траві (В. Сосюра); В коробці торохтіла крильцями і лапками світло-жовтувата із загорілою спинкою і блідим пузцем мароккська кобилка (Л. Первомайський); Шелестіло колосся, й стомлено співали цвіркуни (О. Донченко).
Словник синонімів української мови