забирати —
-аю, -аєш, недок., забрати, -беру, -береш, док. 1》 перех.Брати що-небудь собі, із собою. || Схопивши, охопивши рукою (руками або яким-небудь знаряддям), брати щось. || Витягати, висмоктувати з чого-небудь. 2》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
забирати —
кат його́ (її́) (ма́му) бери́ (забира́й) / взяв (побра́в, забра́в). 1. лайл. Уживається для вираження досади з приводу чогось, незадоволення ким-, чим-небудь. — Ага! От чого мені шкода, кат би його взяв,— піджака загубив (О.
Фразеологічний словник української мови
забирати —
АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) розм.; ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИ розм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИ розм., ЗЛА́ПАТИ розм.
Словник синонімів української мови
забирати —
ЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАБРА́ТИ, беру́, бере́ш, док. 1. перех. Брати що-небудь собі, із собою. [Дон Жуан:] Чому мені не взять сього плаща? Адже я цілий спадок забираю (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах