заклинати

заклина́ти:

◊ заклина́ти в ца́па → цап

Значення в інших словниках

1. заклинати — заклина́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заклинати — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
3. заклинати — Накладати закляття; заворожувати, зачаровувати, чаклувати; (у що) обертати; ФР. проклинати; (Богом) благати; дк. ЗАКЛЯСТИ, Г. вилаятися.  Словник синонімів Караванського
4. заклинати — -аю, -аєш, недок., заклясти, -яну, -янеш, док. 1》 перех. Промовляючи магічні заклинання, діяти на кого-, що-небудь, підкоряти своїй волі або чаклунській силі; заворожувати, зачаровувати. 2》 перех. Те саме, що проклинати. 3》 тільки недок., перех., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. заклинати — заклина́ти Бо́гом (усі́м святи́м на сві́ті). Пристрасно переконувати, уклінно просити, благати. — Богом Вас заклинаю! Збережіть ці скарби духу народного (вилучену з бібліотек літературу) для нащадків (З журналу); — Отаке моє щастя, Христе!...  Фразеологічний словник української мови
6. заклинати — БЛАГА́ТИ (пильно, невідступно, пристрасно просити), ЗАКЛИНА́ТИ підсил., МОЛИ́ТИ підсил.; МОЛИ́ТИСЯ підсил. розм., ПРОСИ́ТИСЯ розм. (благати про співчуття, милосердя і т. ін.  Словник синонімів української мови
7. заклинати — Заклина́ти, -на́ю, -на́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. заклинати — ЗАКЛИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛЯ́СТИ́, яну́, яне́ш, док. 1. перех. Промовляючи магічні заклинання, діяти на кого-, що-небудь, підкоряти своїй волі або чаклунській силі; заворожувати, зачаровувати.  Словник української мови в 11 томах
9. заклинати — Заклина́ти, -наю, -єш сов. в. заклясти, -клену, -неш, гл. Заклинать, заклясть, проклинать, проклясть. Заклинаю тебе Богом, не муч мене. Єв. Мр. V. 7. Заклинаю тя іменем Божим. МУЕ. III. 53.  Словник української мови Грінченка