манька

ма́нька вул., злод. зухвала, відважна дівчина, яка більшість часу проводить на вулиці в товаристві приятелів; хуліганка, розбишака (ст)|| = батярка

◊ бра́ти з ма́ньки вул., злод. насміхатися, кепкувати (ст)|| = лаха дерти

Значення в інших словниках

1. манька — -и, ж., арх. Ліва рука.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. манька — Манька, -ки ж. Лѣвая рука, шуйца.  Словник української мови Грінченка