повага —
[повага] -гие, д. і м. -аз'і
Орфоепічний словник української мови
повага —
-и, ж. 1》 Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. || Вияв цього почуття. || діал. Авторитет. Засвідчувати повагу. З [великою (високою і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повага —
Пова́га, -ги, -зі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
повага —
ПОВА́ГА, и, ж. 1. Почуття шани, прихильне ставлення, що ґрунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп'яніла.
Словник української мови у 20 томах
повага —
ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст.
Словник синонімів української мови
повага —
ПОВА́ГА, и, ж. 1. Почуття шани, прихильне ставлення, що грунтується на визнанні чиїх-небудь заслуг, високих позитивних якостей когось, чогось. З радості стара як оп’яніла.
Словник української мови в 11 томах
повага —
Повага, -ги ж. 1) Уваженіе, честь. Ой були ми в пана, була нам повага: пили мед-горілку за Ганнусю жінку. н. п. Старець старцем, а повагу любить. Ном. 2) Важность, значеніе. Двір перейди тихо, у вічі глянь з повагою. МВ. Шевч. 3) Рѣшимость.
Словник української мови Грінченка