повилазити —
повила́зити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
повилазити —
-ить, -имо, -ите і повилізати, -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Лізучи, вибратися звідки-небудь кудись (про всіх чи багатьох). || розм. Вийти звідки-небудь (про всіх чи багатьох). 2》 Піднятися нагору, лізучи, чіпляючись за що-небудь (про всіх чи багатьох).
Великий тлумачний словник сучасної мови
повилазити —
ПОВИЛА́ЗИТИ, ить, имо, ите і ПОВИЛІЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Лізучи, вибратися звідки-небудь кудись (про всіх або багатьох). Не лякайся, милий брате, Що гадюче кодло кляте Своїм черевом неситим Повилазило з болота (П.
Словник української мови у 20 томах
повилазити —
(і) о́чі повила́зять (ви́лізуть) кому і без додатка, зневажл. Хтось помре, загине. Коли по справедливості розберуться — випустять (з тюрми), коли не доберуться до правди — сидітимеш, поки й очі повилазять (Ю.
Фразеологічний словник української мови
повилазити —
ПОВИЛА́ЗИТИ, ить, имо, ите і ПОВИЛІЗА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Лізучи, вибратися звідки-небудь кудись (про всіх або багатьох). Не лякайся, милий брате, Що гадюче кодло кляте Своїм черевом неситим Повилазило з болота (Граб.
Словник української мови в 11 томах
повилазити —
Повилазити, -зимо, -зите гл. Вылѣзть (во множествѣ). Всі гадюки повилазили. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. Бодай йому повилазили (очі). Ном. № 3715.
Словник української мови Грінченка