пігна́ти побігти (ст): І мої хпопаки десь пігнали, хто знає куди (Лисяк)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
Значення в інших словниках
пігнати —
пігна́ти дієслово доконаного виду погнати; погнатися діал.
Орфографічний словник української мови
пігнати —
пожену, поженеш, док., діал. 1》 перех. Погнати. || Загнати. 2》 неперех. Погнатися. || Швидко піти або побігти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пігнати —
ПІГНА́ТИ, пожену́, пожене́ш, док., діал. 1. кого, що. Погнати. – Чому вони його до школи не давали? – подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (І. Франко); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Л. Мартович); // Загнати.
Словник української мови у 20 томах
пігнати —
ПІГНА́ТИ, пожену́, пожене́ш, док., діал. 1. перех. Погнати. — Чому вони його до школи не давали? — подумав собі Гриць і пігнав гуси на толоку (Фр., II, 1950, 61); Один присяжний лишився при худобі, а другий пігнав Петра наперед себе (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
пігнати —
Пігнати гл. = погнати. Полон забрали, далі пігнали. Чуб. III. 274.
Словник української мови Грінченка