хоровитий

хорови́тий хворобливий, кволий, немічний (ср, ст): Коли Ляля скінчила, блідий, хоровитий Петрусь, що цілий час довбав собі в носі, несміливо й тихо питає... (Чернява)

Значення в інших словниках

1. хоровитий — хорови́тий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. хоровитий — ХОРОВИ́ТИЙ, а, е, діал. Хворобливий. Зроду утлий і хоровитий, він дуже був вразливий на всякий, хоть і чужий, біль, на всяку кривду та неправду (І. Франко); Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі – Зося.  Словник української мови у 20 томах
3. хоровитий — -а, -е, діал. Хворобливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хоровитий — ХВОРОБЛИ́ВИЙ (який легко піддається хворобам, часто хворіє), ХВОРОВИ́ТИЙ, БО́ЛІСНИЙ, СЛАБОВИ́ТИЙ розм., ХОРОБЛИ́ВИЙ розм., ХОРОВИ́ТИЙ діал., ХОРУВА́ТИЙ діал., БЕЗЗДОРО́ВНИЙ (БЕЗЗДОРІ́ВНИЙ) діал.  Словник синонімів української мови
5. хоровитий — Хорови́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. хоровитий — ХОРОВИ́ТИЙ, а, е, діал. Хворобливий. Зроду утлий і хоровитий, він дуже був вразливий на всякий, хоть і чужий, біль, на всяку кривду та неправду (Фр., V, 1951, 302); Була то суха, з хриплим голосом полька з Лодзі — Зося.  Словник української мови в 11 томах
7. хоровитий — Хоровитий, -а, -е = хоробливий. Желех.  Словник української мови Грінченка