колобродити
колобро́дити
Джу, -диш, недок., poзм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому. 2. Учиняти бешкети; бешкетувати. 3. перен. Нутрувати, буяти, вирувати.
Лиш колобродить у душі недуга
і колобродить розпач мій по снах. (ЧТ:88);
А ти все бродиш, колобродиш,
бо ані вмерти, ані жить (П-1:192).
Словник поетичної мови Василя Стуса