автономний
АВТОНО́МНИЙ, а, е.
1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний.
Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п’ять років (Конст. СРСР, 1945, 17);
Автономна область.
2. Самостійний, незалежний у розв’язанні певних питань.
Всі партійні організації автономні у вирішенні місцевих питань, якщо ці рішення не суперечать політиці партії (Статут КПРС, 1961, 12);
// Який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь.
В кораблі-супутнику розміщаються.. система автономної реєстрації даних про роботу приладів, радіотелеметричні системи і різні датчики (Наука.., 5, 1961, 16).
Словник української мови (СУМ-11)