автономний

автоно́мний

[аўтономни^ей]

м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і

Значення в інших словниках

1. автономний — автоно́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. автономний — -а, -е. 1》 Який користується автономією, який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. 2》 Самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань. || Який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. Під захистом автономної козацької держави українська культура знайшла вдячний ґрунт для свого розвитку (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
4. автономний — автоно́мний той, що користується автономією.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. автономний — Автоно́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. автономний — АВТОНО́МНИЙ, а, е. 1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний. Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п’ять років (Конст. СРСР, 1945, 17); Автономна область.  Словник української мови в 11 томах
7. автономний — рос. автономный той, що користується автономією.  Eкономічна енциклопедія